Skvortsov Surgery fexible endoscopy (езофагогастродуоденоскопія)

Езофагогастродуоденоскопія - метод візуального дослідження структури стінок стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки. Процедура проводиться за допомогою ендоскопічного інструменту – гастроскопу. Це гнучка трубка, яка вводиться в травний тракт. В середині гастроскопу знаходиться оптична система, яка оцефровує зображення та передає на монітор, за допомогою чого лікар оцінює стан органів травлення в режимі реального часу.

ЕГДС разом з іншими ендоскопічними обстеженнями є однією зі процедур «золотого стандарту» обстеження як в Україні, так і в цілому світі загалом. Окрім суто діагностичного компоненту, також можна визначити різноманітні терапевтичні, оперативні та невідкладні оперативні втручання, які можна проводити під час і як частину ЕГДС. Як перевага ЕГДС, обстеження зазвичай бувають коротко тривалі, мають низький рівень ускладнень враховуючи спектр діагностичних і лікувальних можливостей і потребують мінімальну підготовку пацієнта. Завдяки цим фактам його високо сприймають експерти. Езофагогастродуоденоскопія може проводитися без седації, але в наш час ці маніпуляції в більшості випадків проводиться під медикаментозним сном - що комфортно для пацієнта.

Пристрій вводиться в глотку під прямим оглядом лікаря. Ми обовʼязково візуалізуємо надгортанник і голосові зв’язки. Під час візуалізації пристрій просувається дорсально від хряща голосових зв’язок до верхнього сфінктера стравоходу.

Навіть враховуючи що огляд проводиться під час просування - спочатку відносно швидко ендоскоп проводиться до найдальшої точки дослідження (глибока дванадцятипала кишка), а потім здійснюється контрольоване вилучення з точним оглядом поверхонь. Важливо мати структурований, системний підхід, щоб жодна зона не залишилася без уваги.

Верхівкові частини стравоходу (шия, верхня частина грудної клітки) не завжди оптимально видимі, і їх слід уважно оглянути перед видаленням пристрою під час дуже повільного, контрольованого вилучення. Особливу увагу приділяють стравохідно-шлунковому переходу. Через анатомічне згинання стравоходу в місті переходу до шлунка і тиск нижнього сфінктера стравохіду, область Z-лінії (перехід плоского епітелію - циліндричного епітелію) трохи складніше оглядати.

При прямому вході в шлунок кінчик ендоскопа спрямований до передньої стінки тіла. Для подальшого проходження ендоскоп повертають у поздовжньому напрямку шлунка. Потім пристрій просувають під невеликим кутом догори, зазвичай уздовж великої кривизни антрального відділу, до пілоруса.

На зворотному шляху уважно оглядають шлунок. При поступовому відступі повторюється огляд всіх стінок шлунка з усіх боків, згинаючи кінчик приладу і роблячи дугоподібні рухи. Перехід всередину тіла можна розпізнати при втягуванні за наявними поздовжніми складками (антрум = відсутність складок). Контрольована процедура відступу продовжується до області переходу до фундусу. Потім виконується інверсія, оскільки це єдиний спосіб побачити дно та кардію (як би дивлячись назад на себе). Перевертання здійснюється шляхом повного згинання кінчика пристрою вгору/назад з одночасним просуванням пристрою. Подаючи повітря та виводячи контрольованим чином, наконечник втягується назад у верхню частину тіла / дно. Шляхом повних обертових рухів всього пристрою можна кільцево відобразити ділянки стінки. Під час інверсії важливо, щоб екзаменатор і асистент звернули увагу на те, що оптика повернута назад. Це означає, що коли пристрій втягується, спостережувана область наближається, а коли він просувається, стіна віддаляється.

Після повного обстеження шлунка всеодно рекомендовано проводити скринінгову біопсію, навіть якщо результати нормальні. Відповідно до Сіднейської системи (OLGA) місцями взяття біопсії для гістології є:

• Антральний відділ шлунка: біопсія на великій кривизні та біопсія на малій кривизні, кожна на 2-3 см попереду воротаря

• Тіло шлунка; Біопсія великої кривизни, приблизно на 8 см дистально від кардії, і біопсія малої кривизни, приблизно 4 см орально до кутової складки.

Ці чотири біопсії можна використовувати для достовірної оцінки колонізації Helicobacter pylori, а також типу та локалізації гастриту, що також значно збільшує верогідність прогнозування появи новоутворень!

Пройшовши через пілорус, наконечник приладу потрапляє в цибулину дванадцятипалої кишки.

Відсюди відбувається подальший просування під видимістю до так званої верхівки бульбусу. Щоб пройти через верхнє коліно дванадцятипалої кишки (flexura duodenalis superior), кінчик ендоскопа нахиляють вгору вправо, а пристрій повертають приблизно на 90 градусів за годинниковою стрілкою, злегка відводячи. При подальшому втягуванні апарат, який просувається в шлунок, розпрямляється і кінчик апарата досягає низхідної частини дванадцятипалої кишки. Також увага приділяється зоні Фатерова сорочка (зона впадіння загальної жовчної протоки). Після огляду і, при необхідності, взяття біопсії, апарат вилучають. Він часто вислизає з цибулини дуже швидко, що потребує повторного введення в пілорус для точного огляду цибулини.

ЕЗОФАГО

ГАСТРО

ДУОДЕНОСКОПІЯ

(ЕГДС)

Що ми досліджуємо:

СТРАВОХІД

ШЛУНОК

ДВАНАДЦЯТИПАЛА КИШКА